Добавить комментарий

22 квітня нагоду послухати автора книги «Іслам в Україні: історія і сучасність» Михайла Якубовича та отримати автограф на своєму примірнику мали й кияни: репрезентація книги відбулася в столичному ІКЦ. Це україномовне видання — внесок не лише в українське ісламознавство та відновлення призабутих сторінок української історії, але й в обороноздатність країни, бо 50% коштів від продажу книги підуть на допомогу українським військовим через Духовне капеланство мусульман України.

Михайло Якубович розповів про історію написання своєї праці та бібліотеки різних країн, де потроху віднаходилися матеріальні джерела. Окремий інтерес викликав волинський хамаїл (молитовник), що містить, крім деяких сур із Корану, молитви-дуа українською мовою, записані арабською графікою. Мусульманські громади, за наявними даними, компактно жили на Західній Україні (і мали мечеті й медресе) аж до II світової війни, коли загадково зникли. Дослідники вважають, що 1944 року їх вислано, як і кримських татар.

Крім того, гостей вразила кількість мусульманських теологів зі світовим іменем, котрі народилися чи жили й працювали на території сучасної України. І це не лише Крим, як зазвичай уважають, а й території Одеської, Херсонської, Миколаївської областей. Їхні праці (написані власноруч або переписані згодом) зберігаються не тільки в найбільших ісламських освітніх центрах, а й у бібліотеках і музеях по всьому світі.

Жваву дискусію викликала тема найдавніших мечетей та медресе України, особливо у старшого покоління, адже більшу частину свого життя воно було відірване від цієї спадщини — після того, як радянський режим репресував духовних діячів, депортував кримських татар та офіційно проголосив, що послідовників Ісламу на території УРСР немає (тож геть усі мусульманські культові споруди зносилися чи переобладнувалися).

Слухачі подякували Михайлові Якубовичеві за його працю та висловили надію, що надалі таких досліджень і дослідників, що займаються цією проблематикою, побільшає, бо не просто окремі сторінки, а розділи, виявляється, викреслено з історії України внаслідок радянської, а перед цим — імперської пропаганди. Відновити втрачені знання дуже важливо, оскільки сьогодні ми вчимося того, що, очевидно, добре вміли наші предки — не просто мирного співіснування, а й плідної співпраці різних релігій.