Добавить комментарий

11 червня 2013 року Міжнародна організація міграції (МОМ) зробила чергову спробу налагодити діалог між владними структурами і громадськими організаціями у питаннях запобігання поширенню правового екстремізму, ксенофобії та дискримінації за етнічною, расовою, релігійною ознаками.

До участі у присвяченому цій проблемі круглому столі, організованому МОМ за підтримки Офісу Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України і Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні і Білорусі, був запрошений і заступник голови громадської правозахисної організації «Разом із Законом» Муса Арада.

Як бути з сирійськими студентами?

Дискусія в конференц-залі офісу Омбудсмена була надзвичайно жвавою.

Звичайно, представники кожної з організацій намагалися отримати відповіді на найбільш актуальні і проблемні для них запитання.

Пан Арада озвучив запитання, яке стало критичним для багатьох молодих людей, які звертаються з проханням про допомогу в організацію «Разом із Законом»: яким чином вирішити проблему продовження терміну реєстрації для студентів із Сирії на період воєнних дій, що тривають у їх країні?

Адже це люди, яким нікуди, а часто, на жаль, уже й ні до кого повертатися.

Хтось повинен озвучувати проблеми на тлі розповідей про досягнення влади

Гротескна безтурботність доповідей представників влади викликала здивування у правозахисників і спантеличила їх. Доповідачі звертали увагу чиновників, що всупереч їх заявам про надзвичайно плідну діяльність щодо забезпечення прав людини, досі залишаються невирішеними безліч проблем. Оголошений перелік додав у бочку меду державної звітності чималу порцію дьогтю.

Проте, бесіда відбувалася без прямих звинувачень, образ і переходів на особистості: присутні схилялися до формату обговорення, у процесі якого вони готові були пожертвувати можливістю проголошення викривальних промов заради шансу хоч якось поліпшити ситуацію в сферах їх діяльності.

Який же підсумок?

За підсумками круглого столу було сформульовано пакет пропозицій щодо удосконалення низки законодавчих актів і механізмів щодо їх застосування.

До нього також включено систему заходів для подальшого розвитку співпраці органів державної влади і представників громадськості у сфері протидії дискримінації окремих груп людей і їх адаптації до життя в українському суспільстві.

Однак документ не містить ні опису конкретних дій, ні чітких механізмів взаємодії громадських організацій з зазначеними органами влади, ні термінів не те що завершення — початку роботи з реалізації кожного з напрямів. У зв'язку з цим виникає питання: чи вплинуть підсумки обговорення, що відбулося, на реалії життя суспільства?