Добавить комментарий

10 грудня відзначається День прав людини. Цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини — перший в історії західної правової думки міжнародно-правовий документ, який закріпив основні права і свободи людини.

З сутністю поняття «права людини», основними спільними і відмінними рисами правових систем, проблемою співвідношення європейської й ісламської концепцій, активісток жіночого відділу, який функціонує в рамках громадської організації «Аль-Масар» в Одесі, ознайомила юрист Ірина Черкасова.

Західний і ісламський підходи до розуміння прав людини

В сучасному світі існують розбіжності в розумінні універсальності деяких прав — у той час як їх походження, об’єм, можливі спосіб і форма реалізації, а також межі будуть відрізнятися у рамках різних суспільств. Йдеться, зокрема, про країни Заходу і держави ісламського світу.

Однією з проблем є той факт, що міжнародні стандарти прав людини сформовані західною традицією праворозуміння, відповідно до якої єдиною інстанцією, яка визначає будь-які права людини, є людський розум. Свободи обмежені рамками свобод інших індивідів.

В ісламському розумінні, джерелом прав людини є шаріат, і ніякі права не можуть виходити за межі його нормативних приписів або універсальних принципів.

Документальне закріплення ісламського розуміння прав людини

19 вересня 1981 року Ісламська рада Європи прийняла Загальну ісламську декларацію прав людини, у якій було відображено ісламське бачення сутності прав людини.

5 серпня 1990 року на засіданні міністрів закордонних справ країн-членів ОІК (зараз ОІС) було прийнято Каїрську Декларацію прав людини в ісламі. 15 вересня 1994 року Рада ЛАК прийняла проект — Арабську хартію прав людини.

Зазначені документи закріплюють основні соціальні, економічні, політичні права людини, відображаючи ісламське бачення цієї проблеми. Зусилля ісламських країн націлені на досягнення мети, яка полягає у спрямуванні на служіння людині базових високих принципів гуманізму, закладених в ісламі.

Відзначаючи проблеми, як існують у сучасному світі (пов’язані як з порушеннями прав людини, так і зі спекуляціями щодо цього питання, коли країнам, що розвиваються, відмовляють у допомозі під приводом порушень ними прав і свобод людини), АбуЛлах ібн Абд аль-Мухсин ат-Турки, Генеральний секретар Всесвітньої мусульманської ліги, пише: «Тема прав людини стала заплутаною і складною, а ідеологія тут невіддільна від позицій зацікавлених сторін».

Констатуючи наявність різноманітних підходів серед мусульманських учених до проблеми співвідношення західної й ісламської концепцій прав людини, доповідач зауважила, що домінуючою думкою согодні є позиція, згідно з якою між ісламським і європейським підходами немає принципових розбіжностей.

Шляхи вирішення проблеми

Іслам включає всі права людини, а також привносить положення, які відсутні у європейській концепції, що сприяє збагаченню культурного потенціалу всього людства. Відмінності, що існують у трактуванні прав і свобод, не призводять до непереборних протиріч між різними цивілізаціями.

Мають місце випадки релігійної нетерпимості, намагання посіяти ворожнечу між представниками різноманітних конфесій. Публічне спалення Корану, конкурси карикатур і образливий фільм про Пророка Муххамада (мир йому і благословення) — яскраве свідчення відсутності визнання ісламського світогляду як рівноправного, і, як наслідок, відсутності законодавчих механізмів, які б дозволяли мусульманам боротися з цими негативними явищами правовими методами, відстоюючи право на повагу до своїх релігійних почуттів.

Проблеми, що виникають у взаємовідносинах між західними й ісламськими державами, а також усередині багатоконфесійних суспільств, мають шлях вирішення, який залежить від політичної волі урядів цих країн, а також від скоординованих зусиль усіх людей, незалежно від їх віросповідання.

Для гармонійного співіснування різноманітних цивілізацій необхідно, щоб відносини будувалися на взаємоповазі, а також на визнанні за представником іншої віри права на своє бачення світу, своє трактування прав людини.