Активісти ІКЦ поширюватимуть знання з профілактики соціально-небезпечних хвороб

У конференц-залі Ісламського культурного центру Києва 28 жовтня розпочався семінар-тренінг «Навчання лідерів мусульманських громад з питань подолання стигми й дискримінації вразливих до ВІЛ груп населення та профілактики соціально-небезпечних хвороб на рівні громади». Три дні лідери й активісти мусульманських громадських організацій та об’єднань набували знання та навички в царині охорони здоров’я для дальшої суспільної діяльности з профілактики та подолання ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних хвороб. А головне — отримували інформацію, потрібну для роботи з подолання такого негативного явища, як стигма та дискримінація вразливих до ВІЛ груп населення, для захисту прав пацієнтів та формування в суспільстві толерантного, милосердного ставлення до хворих.

Організатори заходу — Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я — Alliance for Public Health» (до листопада 2015 року відомий як Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». — Ред.) та платформа взаємодії неурядових організацій, релігійних громад, державного сектору, заснована на демократичних цінностях та поза будь-якими видами дискримінацій з метою розв’язання соціальних проблем, «Eleos-Ukraine».

Взяти участь у заході запросили й активісток Ліги мусульманок України та членів громадських організацій, що входять до ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід».

Вітаючи учасників, муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов висловив надію, що семінар принесе користь усім мусульманам України і всім українцям.

— Іноді деякі мусульмани думають, що мусульмани не хворіють, — зауважив шейх Саід. — Ну, це маячня. Звісно, всі люди хворіють — це закон Всевишнього Аллага, може захворіти будь-хто. І коли я дивлюся, що в інших релігійних громадах, особливо в християнських церквах, дуже потужне соціальне служіння, там дбають про хворих, є організації, що турбуються про своїх одновірців, які потребують медичної або соціальної допомоги, я бачу, що в мусульман України це на початковому рівні. Ми відстаємо в цьому питанні.

Муфтій зазначив, що існує ще одна проблема: деякі мусульманські громади такі закриті, що не спілкуються ні з лікарями, ні зі сторонніми  людьми, і в цих закритих громадах люди можуть мати різні хвороби й не знати, як запобігти поширенню захворювання, не знають нічого про профілактику, діагностику та сучасні методи лікування:

— І справа не тільки у ВІЛ/СНІД. Це можуть бути й інфекційні гепатити, й туберкульоз — будь-що! Тому абсолютно здорова, міцна людина, що не має поганих звичок, веде абсолютно здоровий спосіб життя, може інфікуватися, захворіти й може також потребувати допомоги. І я думаю, що в середовищі мусульман України мають бути люди, що розуміються на просвітницькій роботі, здатні надати психологічну підтримку й дати добру пораду своєму одновірцеві, що знаються на тому, яку саме допомогу можна надати, де і як можна пройти тестування на наявність певного захворювання, як себе захистити, щоб не інфікуватися й не захворіти. Мусульмани повинні себе спитати: чим ми можемо бути корисні для наших одновірців, якою має бути профілактика, захист від цих хвороб?

Муфтій нагадав, що давніше, ще в перші століття Ісламу, мусульманські медики «були лідерами в усьому світі, бо ліпше розумілися на всіх хворобах, на діагностиці, на запобіганні інфікуванню та на лікуванні», та навів приклад:

— Посланець Аллага, пророк Мухаммад (мир йому і благословення), коли дізнався, що в одному місті почалася чума, сказав — це дуже відомий хадис! — що як десь почалася епідемія, не йдіть туди, не відвідуйте це місто. «А якщо ви опинилися там — не покидайте його!» Тобто він дав настанову з карантину. Посланець (мир йому і благословення) переймався цими [санітарно-просвітницькими] питаннями й на рівні, доступному в VI столітті, давав поради: що робити, коли ми опинилися в таких ситуаціях. Дякувати Всевишньому Аллагові, ми живемо в XXI столітті, коли людство знає, як лікувати та як запобігати інфекціям, як допомагати хворій людині. І я маю надію, що цей семінар і будете корисні для мусульманської громади й для всієї України.

Голова «Eleos-Ukraine» Сергій Дмітрієв, священник Православної Церкви України, нагадав, що в Україні триває епідемія ВІЛ, туберкульозу та гепатиту С. Ще перед війною був визначений так званий «червоний пояс», і до нього входили здебільшого області півдня та сходу країни. Він спинився на ще одній меті семінару: не тільки навчити профілактики та запобігання, а й способам подолання упередженого та зневажливого ставлення до людей, що мають статус ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД.

— З початком окупації росіянами територій України з’явився ризик утрати контролю над поширенням ВІЛ-інфекції: люди, що отримували допомогу й ліки на окупованій території, припинили їх отримувати. Пацієнти опинилися у важкій ситуації. Тільки уявіть: ви втекли від війни, ночувати вам ніде, а повертатися банально нікуди. Багато мусили припинити лікування, що при таких захворюваннях надзвичайно небезпечно. У храмах тоді ще Київського патріархату ми спільно з благодійними організаціями роздавали листівки для ВІЛ-позитивних, де було написано: не бійтеся свого діагнозу, приходьте до нас, ми вам розповімо, де можна відновити терапію, де стати на облік, як звернутися до потрібного лікаря. Адже саме до церкви люди приходять не для засудження, а по моральну допомогу та духовну підтримку. Я часто згадую слова одного ВІЛ-позитивного священника, що приїжджав до нас зі Швеції: «Я захворів, бо це вірус імунодефіциту людини. А я — людина». Я хочу, щоб в Україні все християнські конфесії, юдейська, мусульманська та інші громади не відкидали людину через її діагноз, бо віра — це «безлімітний пакет» милосердя. Я вірю, що релігійні організації стануть ще ближчими до людей, особливо до тих, хто цього потребує.

Привітала учасників семінару й представниця «Альянсу громадського здоров’я — Alliance for Public Health».

Протягом трьох днів, до 30 жовтня, з учасниками семінару працювали тренери: голова «Eleos-Ukraine» Сергій Дмітрієв та експерт із соціальних програм та послуг, тренер-психолог Ольга Правдива.

Учасники дізналися про основні характеристики епідемій ВІЛ/СНІД, туберкульозу, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), гепатитів в Україні, про їхнє поширення в регіонах, про цільові групи. Говорили й про пацієнтів, що отримують замісну підтримувальну терапію (ЗПТ — метод лікування споживачів ін’єкційних наркотиків. — Ред.). Аудиторії розповіли про систему профілактичних, соціальних та медичних послуг. Порушили й тему стигми та дискримінації, державні та неурядові програми зі зниження шкоди, ролі та можливостей релігійних організацій. На практичних заняттях учасники розробляли макети інформаційних буклетів та презентували їх, а також могли пройти процедуру самотестування на деякі захворювання. На завершення відбулось обговорення та вручення сертифікатів.