Рефат Чубаров чекає на СБУ з обшуком у своєму кабінеті, а Козловський зізнається, що він сам поширював одну з вилучених книг

Свавілля силовиків завжди спрямоване проти тих, від кого не сподіваються отримати відсіч. Дуже приємно, що за мусульман оступилися люди, які за своїм статусом у суспільстві таку відсіч дати можуть. У прес-конференції «Проведені СБУ обшуки в мечетях, ісламських центрах та домівках мусульман» узяли участь голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров, а також старший науковий співробітник відділу релігієзнавства Інституту філософії НАН України Ігор Козловський. Обидва мають, з чим порівнювати: панові Чубарову заборонено в’їзд до рідного Криму, де переслідують інших членів Меджлісу; пан Козловський ще кілька місяців тому був у полоні так званої «ДНР».

Рефат Абдурахманович розпочав виступ (повний текст — на сайті «Іслам в Україні». — Ред.) з виклику українським силовикам, вийшовши до присутніх з точно такою книжкою, як вилучили в ІКЦ Києва напередодні:

— Я візьму з собою ось цю книгу — «Дозволене і заборонене в Ісламі». СБУ вважає, що ця книга заборонена. Вона буде в мене в робочому кабінеті — на Банковій 7–8, кабінет 121 (5 поверх). Тож будь-яка людина може написати до СБУ, і завтра я їх чекаю з обшуком у себе в кабінеті.

Пан Чубаров уважає, що таке ставлення до мусульман на материковій частині України на руку хіба що окупаційній владі в Криму:

— 18 березня, трошки більше, як за 10 днів, у Криму відбуватимуться незаконні вибори президента Росії. На нашій, українській, території відбуватимуться незаконні вибори президента Росії! Окупаційна влада робить усе, щоб змусити максимум людей прийти на виборчі дільниці, що будуть там незаконно відкриті, — і з цією метою максимально тиснуть на ісламське духівництво в Криму <…>, щоб імами впросили мусульман Криму, кримських татар піти на вибори. І ті, хто вчора прийшов у такий спосіб до Ісламського культурного центру [Києва], вони зробили велику пряму послугу своїм [російським] „колегам“, ФСБшникам.

Він наголосив, що нині, в час протистояння з таким сильним військовим супротивником, як Росія, Україна просто не має права додавати нові ризики для суспільства:

— Уважаю, що вчорашніми діями СБУ саме це й зробило. Учора СБУ прямо дало пас ФСБ в Криму — і мені дуже шкода.

Водночас Рефат-ага попросив не проводити прямих паралелей з РФ, бо в російських реаліях таке зібрання й обговорення, як ця прес-конференція, було би неможливе:

— Ця ситуація — вона винятково українська, і ми тут обов’язково поставимо крапку — і в парламенті, і, думаю, за допомогою ЗМІ. Прямі паралелі, як би цього не хотілося комусь тут, в Україні, ми проводити не будемо. Ми робитимемо все для того, щоб захистити кримських татар, етнічних українців, людей різного віровизнання в Криму й не створюватимемо тут, в Україні, якісь нові шанси для російських окупантів у Криму.

Ігор Анатолійович Козловський, своєю чергою, теж звернув увагу на книжку в руках Рефата Чубарова:

— Я от бачу «Дозволенное и запретное в Исламе», я знаю цю книжку. Взагалі не знаю, що там може бути екстремістського. Більш того, я її також читав, мав, і я її давав читати своїм студентам. Я розповсюджував її — можна й так сказати, правильно?

Пан Козловський з сумом поділився, що коли його визволили з дволітнього полону «ДНР», і він вертався до Києва, Президент України Петро Порошенко сказав йому в літаку: «Ігорю Анатолійовичу, ви повертаєтесь у нову державу. В нову, правову державу!» Не дивно, що під час показу записів камер відеоспостереження всесвітньо відомий релігієзнавець сидів, узявшись за голову, адже побачене дуже нагадувало йому власний сумний досвід — коли він сидів у підвалі «ДНР», а в його помешканні робили «обшук» з привезеними хтозна звідки «понятими», підкиданням літератури та гранат, — а не «нову, правову державу».

— Ось так, я бачив тут на відео, — майже один в один, та ж схема. Про що це каже? Про те, що щось не змінилося в нас. І СБУ далі довіряє доносам, замість поцікавитися у фахівців. Я займаюся релігієзнавством уже 40 років, знаю цю організацію з моменту її виникнення. «Альраід» я знаю з 90-х років, коли ще тільки починалося ісламське піднесення в Україні. Я знаю особисто цих людей і ніколи не повірю, що ця література їм належить.

Ігор Анатолійович також поставив під сумнів визнання цих книжок за «екстремістські» — не тільки через те, що читав їх, і їхній зміст відомий йому з першоджерела, а й тому, що точно знає: до фахівців, що мають достатню кваліфікацію, щоб робити висновки щодо релігійної літератури, такого запиту не надходило:

— Коли там вилучали літературу та казали, що ця література є екстремістська, — хто виносив це судження? На якій підставі? У нас є список забороненої літератури? Нема в нас такого списку. Хто сказав, що вона екстремістська? Фахівці, які можуть розібратися в цьому питанні — до них ця література не потрапляла, і не було такого запиту щодо того, яка література в нас має екстремістський характер чи може бути заборонена. Таких запитів нема — я член експертної ради при департаменті з питань релігії при міністерстві культури України.

Науковець також пригадав, що дружба з муфтієм Саідом Ісмагіловим — це одне зі звинувачень терористів, що катували його в полоні. Він сказав, що пишається таким учнем і другом, як шейх Саід, і закликав широкий загал не бути байдужими до цих подій:

— Я кажу вам, що все, що відбувається, — це стосується не лише ісламської спільноти. Це такий тривожний симптом, у якому я бачу наступ на взагалі права громадянського суспільства. Це — кордон, це — межа. Якщо ми дозволимо цю межу перейти — буде подальший наступ взагалі на громадянське суспільство. А ми знаємо, що Україна не постане як справді правова держава, поки не визріє таке сильне громадянське суспільство, яке об’єднуватиме представників різних конфесій, різних світоглядних поглядів.