Запоріжжя і Крим: депортація болить усім

«Нам у Криму, було, казали: ось, дивіться, це будівництво — самозахоплення кримських татар... Але ми донедавна не мали жодної гадки, хто такі кримські татари й чому вони, щоби жити на рідній землі, мають будувати собі житло „самозахватами“, адже у них протиправно відібрали все: домівки, майно, Батьківщину й практично в кожного — життя рідних та близьких», — поділилася емоціями одна з учасниць мітингу скорботи в Запоріжжі. Жінка прийшла висловити співчуття кримцям, що знову зазнають утисків і репресій на землі, де вони останні два десятки років важко й болісно шукали й відновлювали обрубане 1944 року коріння.

Мітинг скорботи за жертвами тотальної депортації кримськотатарського народу 18 травня відбувся в Запоріжжі вперше. Давніше такі заходи провадили лише в Мелітополі, де компактно живуть кримці. Близько сотні містян прийшли виявити співчуття, повагу та підтримку представникам Ісламського культурного центру Запоріжжя (його імам, Мухаммад Мамутов, до речі — кримський татарин), що й організували зібрання.

Серед гостей мітингу — політики, представники УПЦ (КП) та УГКЦ, Вірменської апостольської церкви, волонтери, військові, громадські діячі.

Після молитви за жертвами депортації та померлими на засланні, прочитаної імамом запорізького ІКЦ, шановне товариство вшанувало хвилиною мовчання жертв депортації і нинішньої окупації Криму. Люди брали слово й ділилися спогадами, болем, своїми планами на майбутнє в оновленому, визволеному Криму.

Тепер, коли ця територія окупована російським режимом, що є нащадком радянського, кримці знову зазнають переслідувань: їх викрадають, катують, убивають, обшукують їхні приватні будинки, мечеті й медресе, людей ув’язнюють за надуманими обвинуваченнями. Не мають спокою навіть киримли, котрі виїхали до континентальної України, бо хвилюються за своїх родичів.

Імам і волонтери ісламського центру були розчулені щирим відгуком серед містян і мають намір провадити такі заходи регулярно.