«Якщо тебе не було поруч у годину моєї печалі — тебе не буде поруч у годину моєї радості»

Цей вислів якнайкраще описує основну ідею весняної жіночої конференції «Мусульманка у світлі подій України», проведеної в Ісламському культурному центрі Харкова громадською організацією «Надія» 29 березня.

Захід проведено з метою привернення уваги до внутрішніх проблем суспільства, зокрема такої як байдужість до біди співвітчизників, яка набула глобальних масштабів, оскільки спіткала багатьох людей. Хтось залишається байдужим, незважаючи на активізацію волонтерського руху в країні; хтось втрачає залишки совісті і намагається «збагатитися», під виглядом волонтерів збираючи кошти з довірливих громадян...

У такі переломні моменти історії зазвичай є дві перспективи. Перша — зібратися всім разом і спільно побудувати сильне, добре, толерантне суспільство, у якому один — за всіх, і всі — за одного, незалежно від відмінностей мови, зовнішності, світогляду. До цього закликає нас іслам, навчаючи турбуватисяі про інших і любити свою країну. Альтернатива цій позиції безрадісна — виплекати взаємну недовіру, відчуження і побудувати суспільство страху, у якому бояться усього, що відрізняється, і стати ласим шматочком, який агресор легко проковтне. Вибір — за кожним з нас.

Присутніх дуже зворушив відеоролик «Україна — наш спільний дім», створений активістками центру. У ньому продемонстровано, як мусульмани з різних міст України надають допомогу переселенцям, воїнам в АТО, пораненим у госпіталях; провідують літніх людей у спеціалізованих соціальних закладах і сиріт у дитячих будинках. Автори відео прагнули показати, що мусульманин повинен бути скрізь, де потрібна допомога; що байдужість і відстороненість від труднощів інших людей суперечить дарованому Всевишнім одкровенню й особистому прикладу Пророка, мир йому і благословення.

Лектори теж невпинно підкреслювали важливість об'єднання мусульман країни в наданні допомоги нашим солдатам-захисникам, вимушеним переселенцям, нужденним у зоні АТО. Пророк Мухамед, мир йому і благословення, допомагав нужденним незалежно від їх віросповідання. Крім того, він намагався усе краще (частування тощо) віддати немусульманам, таким чином відкриваючи їм красу ісламу як релігії милосердя, терпимості, поміркованості, справедливості.

Життя у немусульманському середовиші для мусульман України є великою милістю від Всевишнього, можливістю показати красу ісламу людям, які не знали про неї нічого. У сучасних умовах це набуває ще більшої актуальності,  адже тисячі промов про достоїнства релігії не рівносильні руці допомоги, яку мусульманин запропонував людині в скрутну хвилину. Красиві промови швидко зникають із пам'яті, а допомога у критичних обставинах, які змусили людину зневіритися й опустити руки, —- ніколи.

Крім того, ми повинні бути уважними і чуйними до інших, і намагатися зробити все для того, щоб наша допомога не підкреслювала жалюгідність становища, у яке потрапила  людина, не принижувала її гідність. Якщо це допомога речами — вони повинні бути випрані, випрасувані, зашиті; якщо продуктами — вони повинні бути акуратно упаковані, мати належну якість. Людина повинна радіти, що її, здавалося б, безвихідне становище полегшилося, а не відчувати гіркоту приниження!

Мусульмани завжди повинні прагнути до втілення в життя мудрих, красивих, корисних — і водночас простих принципів ісламу. Нехай висновки про нашу релігію базуться на результатах і показниках наших добрих і благородних вчинків!