Гуркіт зброї заглушив поклик мистецтва

Проведення виставки «Схід — справа тонка» було заплановано у художньо-виставковому центрі Донецька «АртДонбас» з 30 травня по 15 липня.

Організатори обрали прекрасний виставковий зал, зібрали більше 500 експонатів, вибрали девізом чотиривірш індійського поета Рабіндраната Тагора, однак усі зусилля були зведені нанівець сепаратистами, що тероризують місто: не кожен зважиться ризикнути власною безпекою заради прекрасного. Ситуація ускладнилася ще більше після звільнення Слов'янська бійцями Національної Гвардії: слов'янські терористи передислокувалися до Донецька. Як наслідок, виставка вимушено завершилася на тиждень раніше.

​​Серед учасників — регіональне представництво ВАГО «Альраід» на Донбасі, Донецька асоціація йоги «Йога Тревел», центр японської культури «Аматерасу», салон «Шедеври Сходу» та інші. Представлено фотографії, живопис, скульптура, вази, панно, кімоно, килими, що ілюструють культуру східних країн — Японії, Індії, Китаю, Персії, Ірану, Єгипту, Сирії, Шрі-Ланки.

«Ми хотіли дати людям хоч якусь психологічну віддушину»

Арт-директор центру «Арт-Донбас» Катерина Калініченко усвідомлювала ризики проведення виставки в зоні АТО, але все-таки вирішила реалізувати цей проект з метою забезпечення психологічної рівноваги громадян у цих складних обставинах: «Сьогодні, у надзвичайно напружений час, мабуть, варто зупинитися і  в процесі ознайомлення з культурою представлених тут країн замислитися про сенс життя».

Подібна мотивація була і в регіонального представництва ВАГО «Альраід». Вони охоче збирали зразки ісламського мистецтва для виставки, прагнучи ще раз нагадати глядачам про турботу про власні духовність і людяність навіть у найважчих життєвих обставинах. «Атмосфера в місті вже кілька місяців пригнічена, людей викрадають, погрожують зброєю за будь-який прояв «інакшості»... Ми прагнули забезпечити хоч якусь психологічну відраду для людей», — поділився один з волонтерів асоціації.

Не втрачаймо надії на те, що жителі Донбасу зможуть якомога швидше повернутися до мирного життя, у якому, зокрема, будуть доступними і такі маленькі радості — без ризику для власної безпеки.