Додати новий коментар

25 лютого імам ІКЦ Запоріжжя Мухаммад Мамутов і сімейний психолог Рифат Сабітов провели черговий семінар з виховання дітей для нинішніх та майбутніх батьків. Цього разу — в Ісламському культурному центрі Харкова.

Розпочавши лекцію сурою «Лукман», де батько напоумляє сина, шейх Мухаммад спинився на окремих моментах. По-перше, Лукман звертається до свого сина з повагою — і це дає дитині відчути близькість до батьків. Так, коли дитина хоче показати свій малюнок, слід відірватися та приділити їй увагу. Зрештою, не так багато ситуацій, що можуть мати через це катастрофічні наслідки — то чому батьки здебільшого просто відмахуються? На жаль, коли дитина потребує уваги, батьки часто «підміняють» себе ґаджетами — дитину це справді займає, і вона не «заважає». Але ж не дивуймося, що з ґаджетом у дитини буде міцніший зв’язок, ніж із мамою й татом.

Імам наголосив, що неприпустимо давати дітям образливі прізвиська або просто називати їх так, як їм не подобається. Ліпше звертатися на ім’я або «сину», «доню», або ж на прізвисько, що дитині до вподоби.

Шейх Мухаммад нагадав, що виховання дитини треба починати з віри в Бога. Перед тим, як учити малечу молитися, маємо дати їй зрозуміти, навіщо й заради кого ці молитви.

Про те, як важливо дослухатися до дитини та вміти будувати з нею діалог, говорили з практичним сімейним психологом Рифатом Сабітовим. Адже відносини з дитиною починаються з любові, за будь-яких умов. Не можна казати «я любитиму тебе, якщо ти добре вчитимешся, будеш чемний», бо батьківська любов має бути константою, в якій дитина завжди впевнена, не сумнівається.

Діти не вигадують якихось принципово нових моделей поведінки — вони лише наслідують моделі зі свого оточення, що здаються їм успішними. Якщо вам не подобається, як дитина стала з вами спілкуватися, поміркуйте про те, що, ймовірно, ви самі навчили її такої поведінки. А ще дуже важливо бути справедливими й завжди розбиратися в ситуації, особливо коли в сім’ї кілька дітей. Звичайно, має бути й певний порядок, і дисципліна: дитині значно легше бути чемною, як вона розуміє правила, що за ними живе родина, і ці правила непорушні.

Не оминули й тему труднощів підліткового періоду. Проблеми починаються тоді, коли доросліша дитина шукає коло спілкування, де чутиметься безпечно, де її розумітимуть: не глузуватимуть і не сваритимуть, якщо вона помилилася.

Якщо дитина в чомусь винна — треба вирішити проблему разом, але не принижуючи, не докоряючи, а просто з повагою пояснивши причини ситуації, в чому саме була помилка, щоб дитина мала з цього науку, не втративши віри в себе та зв’язку з батьками.