Додати новий коментар

Історія свята Курбан-байрам (Ід аль-Адха) дуже повчальна. І головний наука — це незламна віра в Бога й те, що ми повинні коритися Його волі, навіть як треба зважитися на непросте рішення. Що може бути складніше для батька (Ібрагіма, бібл. Авраама) за рішення пожертвувати улюбленого сина? І хіба можна назвати простим рішення юнака (Ісмаїла), що напевно мав багато надій на майбутнє, скоритися Божій волі, підтримавши в цьому батька?

Наша радість цього дня є велика, але навряд чи може бути більше за радість батька й сина, коли Бог розв’язав їхнє тяжке становище, скасувавши своє веління й давши жертовне ягня. Це свято вчить не тільки звірятися на Господа в усьому, а й бути уважними та милосердними до інших, простягати руку допомоги.

Всевишній випробовує багатьох людей утратою близьких, майна, почуття безпеки та впевненості в завтрашньому дні. Але водночас Господь випробовує решту: чи залишиться їхня віра тільки на язиках, чи втілиться в їхніх вчинках?

Це чудовий привід виявити щедрість і поділитися м’ясом жертовних тварин із родичами, сусідами й друзями. Хто не може пожертвувати тварину — пригощає ближніх тим, що має; люди намагаються зробити одне одному хоч невеликі подарунки, зміцнюючи взаємну прихильність.

А ще бажаємо всім, хто цього року зустрів свято Ід аль-Адха у священній Мецці, щоб їхній хадж був бездоганний, дуа — прийняті, а самі вони вернулися додому очищеними від гріхів.

Всеукраїнська асоціація «Альраід»