Додати новий коментар

Дитині, що росте в гарній родині, де батьки ліпше самі залишаться голодні, а дитя нагодують, узагалі дуже складно зрозуміти, що таке голод. Не той, що терпиш від кілька хвилин до години, поки мама обід готує та накриває на стіл, а повсякчасний, безперестанний. Важко зрозуміти, як можна опухнути з голоду, адже життєвий досвід підказує, що люди гладшають якраз через те, що їдять, а не навпаки. А уявити, як це, коли їжі нема зовсім, і нема найменшої надії, що вона буде — і поготів. А вже для батьків думка, що дитина плаче з голоду, а вони не мають чим її нагодувати — взагалі страшний сон. Але ж маємо про це пам’ятати, адже це — наша спільна історія. Пам’ятати, щоб не дозволити цьому повторитися. Бо межа між нами і голодом насправді не така міцна, як здається, — і це відчули багато жителів територій, де йде війна. Просто в ці самі хвилини вони відчувають голод.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодомору учні гімназії «Наше Майбутнє» взяли участь у низці заходів, присвячених цій трагічній для України даті. У гімназії взагалі чимало уваги приділяють заходам, що показують весь жах тоталітаризму: коли будь-кого могли заарештувати, заслати чи вбити за необережне слово, цілі народи депортували з землі їхніх предків, а інші — морили голодом, щоб розбити дух свободи.

За словами завідувачки з виховної роботи Галини Соценко, для маленьких дітей історичні факти адаптували, згідно з особливостями сприйняття, а от старші гімназисти провели круглий стіл на цю тему, де продемонстрували здатність до глибокого аналізу. Учасники ділилися своїми думками й разом міркували, чи можна такі ситуації полегшити якимись дипломатичними засобами впливу на тоталітарний режим.

Заразом дітям нагадали про те, що треба шанувати їжу, зокрема хліб, бо це основа харчування в більшості культур. Гімназисти побували з екскурсією на хлібокомбінаті «Кулиничі», де не лиш ознайомилися з історією хлібопечення та аспектами сучасного виробництва хліба, а й змогли спекти його самі. І, звичайно, ще більшої цінності ця поїздка набула для дітей через те, що гроші на неї вони заробили практично самостійно (за допомогою мам і бабусь) — на недавньому добродійному ярмарку на подвір’ї Ісламського культурного центру Києва.