Додати новий коментар

Здається, немає людини, хоч трохи знайомої з Торою, Біблією, Кораном, що не знала би історії Ібрагима (Авраама), його надзвичайної відданості Богові й готовності пожертвувати улюбленим сином, а ще не менш дивної готовності самого хлопчика скоритися своїй долі. І, звичайно, всі знають про чудесне спасіння хлопця після того, як батько й син довели, що виконати наказ Божий.

Це свято вчить не тільки покладатися на Всевишнього в усьому, але й бути уважними й милосердними до оточення, простягати руку допомоги тим, хто опинився у важкій життєвій ситуації.

У цей складний час багато людей «скинули маски» й зробили свій вибір: один додержав вірності тому, що наказав Усевишній, і постав перед Ним із чистою совістю, а другий схопився за миттєву вигоду, не помітивши чужої біди, або й геть зрадивши тих, хто в нього вірив.

Потреба вже не перший рік відбивати атаку зовнішнього агресора — загальна проблема. Це стосується всіх — не тільки жителів окупованого Криму чи зруйнованого Донбасу, не тільки бійців, що захищають нашу країну, не тільки сімей, чиї рідні та близькі не повернулися з фронту. І якщо цих людей Бог випробовує втратою близьких, майна, почуття безпеки і хоч якоїсь упевненості в завтрашньому дні, то водночас він випробовує й нас. Чи готові ми виявити цінності, що декларуємо, насправді? Чи готові їх обстоювати, боротися за них, жертвувати своїм майном і комфортом?

Не треба чекати, поки війна прийде в наш дім. А якщо думати, що нічого не сталося і нас не стосується, вона конче прийде. Не треба вдавати, що повідомлення про смерть у сусідів — це не наше горе, бо їхній син, чоловік, брат чи батько загинув, захищаючи й нас із вами.

Не треба заради власного спокою міряти всіх переселенців однією міркою та відкидати їхні проблеми. Так, серед них справді є ті, хто виїхав на дорогих машинах і вивіз своє майно, проте більшість були змушені кинути все й рятувати життя.

Цього року ми знову вирішили використати м’ясо жертовних тварин для допомоги вимушеним переселенцям із Криму й Донбасу, не поминувши тих незаможних людей із місцевих жителів, кому допомагаємо завжди. Одначе ми не маємо обмежувати наше піклування про ближніх лише двома днями на рік, адже самі так само сподіваємося, що Всевишній даруватиме нам Свої блага й Свою ласку щомиті.

Робімо ж добрі справи регулярно, по змозі нашій! І тільки якщо кожен щирий у цьому, головно перед собою, ми маємо шанс подолати проблеми й побудувати більш справедливе, гуманне, заможне й щасливе суспільство.

Зі святом жертовності вас, і нехай Господь допоможе нам усім зберегти душевну чистоту й співчуття до ближнього!