Додати новий коментар

У другій половині лютого 2013 року школярі відвідали два ісламські культурні центри асоціації «Альраїд». Подібні візити — прекрасна нагода познайомити дітей з представниками іншої релігії і культури, розширити їх світогляд; дієве «щеплення» від ксенофобії в майбутньому. Для людей властиво відчувати страх перед невідомим і незрозумілим; ці ж діти, особисто поспілкувавшись з мусульманами і переконавшись, що іслам не навчає агресії проти іновірців, вже сліпо не віритимуть у неправдиві стереотипи.

Візит в ІКЦ  Донецька

16 лютого 2013 року ІКЦ Донецька відвідали учні п'ятого класу Алчевской української гуманітарної гімназії. Більше двох десятків малят у супроводі двох викладачів змогли оглянути ІКЦ і мечеть при ньому; прослухали розповідь про те, у що вірять мусульмани, чому вони не їдять свинину, як моляться, чому мусульманки ходять в хусточках тощо. Учні цієї гімназії відвідують донецький ІКЦ щорічно.

Учні Печерської міжнародної школи в київському ІКЦ

У останній день цієї зими, 28 лютого 2013 року, ІКЦ міста Києва відвідали близько двох десятків учнів Печерської міжнародної школи.

Зібралися діти різного походження — як соціального, так і національного, — і тому мультикультуризм для них — справа природна. Проте викладачі школи продовжують розширювати їх світогляд і щорічно привозять чергову групу дітей на екскурсію в київський ІКЦ.

Значна частина дітей зовсім не володіли ні українською, ні російською, проте це не стало проблемою: співробітники ВАГО «Альраїд» влаштували для них екскурсію англійською. Діти і  наставники, що їх супроводжували, з цікавістю слухали розповідь про іслам і мусульман, про те, яким правилам підкоряється життя правовірних, про ангелів і ставлення до представників інших релігій і культур. У ході бесіди кожен міг сформулювати запитання, що цікавить його, яким би безглуздим воно не здавався навіть йому самому, адже якраз безглуздо не запитати про те, що тебе цікавить, якщо поруч є людина, здатна відповісти на усі запитання.

Найбільше діточок вразила Біблія арабською, у якій теж звертаються до Бога «о, Аллах!» і те, що в Україні деякі їх однолітки (для яких арабська не є рідною мовою) вже знають напам'ять увесь текст Корану. Ну і, звичайно, вони із захопленням прийняли пропозицію поласувати східними ласощами і понести з собою власне ім'я, написане арабськими буквами. Останнє зацікавило навіть викладачів.